Відгук. Трекінг навколо Аннапурни «Кільце Аннапурни + озеро Тілічо»

Для мене це був не перший похід в гори з www.marshrut-club.com , але перший трекінг на висоти у 5000 та 5416 метрів. Було дуже страшно, що організм може не витримати і в якийсь момент доведеться повертати назад. Однак, завдяки підготовленості інструкторів мені вдалося пройти даний маршрут та побувати на висоті 5416м.
Я дуже задоволена, що пройшла цей маршрут. Було складно, виснажливо, але неймовірно красиво. Відчуття від перебування на висоті більше 5000м складно описати.
Рекомендую трекінг навколо Анапурни + озеро Тілічо та раджу іти з www.marshrut-club.com.
Організатори вміють якісно спланувати похід, знають де та коли забронювати джипи, лоджії, готелі, порекомендують чим зайнятися у вільний час.

В лоджіях добре готують, вибір страв досить великий. Мені дуже сподобались рис з овочами та яйцем, картопля з овочами та яйцем, часниковий суп, випічка. Однак, не беріть панкейк, бо це дуже не смачна страва. У непальців досить дивне розуміння панкейку:), вони готують його з прісного тіста та дуже товстим (десь 3 см завтовшки та діаметром приблизно в см 20). Щодо блюда «далбат», то мені дана страва не сподобалась, дуже гостра, окрім печіння в горлі більше нічого не відчуваєш. Хоча хлопці наминали «долбат» майже кожен день:) Такі страви як «Момо» та «Тукпа» можна спробувати, вони менш гострі і є можливість відчути якісь інші смаки окрім перцю:)

Наш інструктор - Саша Мороз. Чудово знає маршрут, добре орієнтується в історії регіону. Завжди готовий поділитися з групою цікавими історіями, анекдотами. З радістю порекомендує куди можна сходити у вільний час, що та де краще купувати на сувеніри.

Щодо треку:
Висота дійсно дається взнаки, в перший день відчувалось дуже сильна задишка, трохи паморочилось в голові, але вже наступного дня стало легше, запаморочення вже не було, залишилась тільки задишка.
Наступний важкий момент був, коли у нас був вихід до «Ice lake», за день ми набрали 1200 метрів, і для мене останні 100 метрів висоти були дуже виснажливими. За ці останні 100 метрів Я зрозуміла, як це коли твоєму організму не вистачає кисню (голова розколюється, з кожним кроком біль стає все сильнішою, починає нудити), в якийсь момент готова була повертати назад до Катманду. Однак, побачивши, свою групу, Я зрозуміла, що це останні 100 метрів на сьогодні і далі тільки спуск вниз, це допомогло справитись з болем та дійти до «Ice lake». Після спуску стало легше, однак, головний біль ще залишався тож Я згодилась прийняти пігулки, що допомагають пришвидшити акліматизацію. Пігулки спрацювали, бо підйом до озера Тілічо (5000м) та перехід через перевал Торнг-ла (5416) пройшли досить легко.
Ми двічі починали сходження вночі, тож змогли зустріти світанки в горах. В один з цих днів мені пощастило побачити зоряне небо на висоті більше 4900 - було дуже красиво, неймовірно тихо та холодно і трохи моторошно, т.я. місяць сховався за горами, навколо мене темрява єдині джерела світла це ліхтарик та зорі на небі (згадався фільм «у холмов есть глаза» ?).

Щодо спорядження, то те, що вказано на сайті www.marshrut-club.com реально потрібно. Трекінгові палиці, пуховка, рукавиці, окуляри, сонцезахисний крем та ін. - must have. Зі свого досвіду раджу взяти не просто теплі рукавиці, а пухові та на додачу вовняні шкарпетки, бо на перевалі дуже холодно, а коли замерзають руки та пальці ніг, йти неможливо. Також, рекомендую для захисту колін взяти наколінники (звичайні спортивні наколінники з неоперену
5 мм). Я їх носила кожен день під час підйому і іноді на спусках. Вони чудово зігрівали коліна, тож обійшлось без травм та перенапруження.
Гімалаї дуже красиві гори, їх варто побачити. У мене залишилась купа позитивних емоцій та фотографій. Хочу ще побачити ці гори.