Відгук. Турпохід в Карпати «Мармароси (Гуцульські Альпи)»

Вівсянки можна по-менше ))))

Окреме спасибі Анатолію. Дуже рекомендую.

Довго я збиралась зі своїм відгуком, але нарешті буде зроблено.
Отже про мій похід Мармаросами, далеким літом 2018.
Якось пригадую весь тиждень перед походом були дощі…І йти мені зовсім не хотілось. Але зібравши усі сили в кулак, напакувавши 100 літровий рюкзак (при моїй комплектації у 50 кг), я таки прийшла на вокзал в Івано-Франківську. І моя майбутня група починала збиратись. І тут є свій кайф, бо всі настільки різні що аж однакові )) У нас був Харків, Київ, Кривий Ріг, Дніпро ну і звісно Львів. Група дуже різна : що за віком, що за поглядами, але є одне спільне – Любов до гір ;)
Старт пішого маршруту був з села Ділового. І, чесно кажучи, десь після першого кілометра у мене починалась нав’язлива думка: «Нащо я на це все підписалась?» … а то ще навіть не стрімкі гори. Але якось крок за кроком, слово за словом і ти починаєш кайфувати від того де ти зараз, з ким та що робиш…
Мій мобільний зв'язок – не працював, мовчу вже про доступ до інтернету. І так власне було протягом усього походу. Спершу була трохи ломка, бо ж знаєте, я ж дівчинка))) Ну там новий пост, сторіз…. І все таке… ) але після третього дня якось пройшло. Взагалі третій день – то переломний рубіж. Ти стаєш з рюкзаком одним цілим, ти починаєш неймовірно кайфувати від гір і дихати на повні груди, ти почуваєш себе так ніби вдома! Це наче окремо прожите життя, як одна маленька історія!

Йшли ми горами й лісами 6 днів. Було різне… Пекуче соне, проливний дощ, гори, водоспади, корови, вівці, храп в сусідній палатці, розмови до півночі, смачнючі вечері і вівсянка на сніданок…
І на завершення – сауна. Ну то вже наш гід, Анатолій Козаченко, за нашим проханням відхилився від маршруту. За що йому велике спасибі. Профі у своїй справі. Коли весь похід ти почуваєш себе у безпеці )
Ну що ж - цього року я ще раз ;)