Відгук. Піший похід по Карпатам «Східні Ґорґани»

Як зазвичай, в останній момент вирішую таки поїхати в похід. І ось я вже стою з двома квитками, купленими в останній момент. Стискаю їх у руці і в радісному передчутті тараторю Максу, щоб він не спізнився на поїзд, бо квитки вже на руках.

Не можна сказати, коли в Карпатах краще, влітку або взимку, кожен раз по-особливому, по-іншому...

І ось ми вже виходимо недалеко від Яремче, спека неймовірна, рюкзак ще заважає, спина наполегливо лається на свою господиню за незручності, але коли піднімаєш очі і бачиш гори, вдихаєш аромат... словами важко описати.

Підходимо до гірської річки, не втримуємося і залазимо в крижану, кришталево чисту воду. Зносить течією, ось вона — стихія! Відчувається, як сотні маленьких зарядів енергії проходять через тебе... Швидко перекусивши, вирвавши свою, чесно видану інструктором, шоколадку в Макса, вирушаємо в дорогу. Підходимо до водоспаду Гук, сонце купається в струменях кришталевої води, всі фотографуються, сміються, але мені хочеться іншого. Хочу піти від цивілізації, туристів і криків.

Нарешті-то все дофотографировались і ось ми вже йдемо до гори Хом'як. Природа захоплює дух, легені ось-ось лопнуть від солодкого аромату гір. Далі-все за планом: привали, підйоми, спуски, весела компанія біля багаття, гітари, зігріває не тільки тіло, але і душу коньяк:) Передати відчуття, коли ти лежиш на каримате під місяцем, кутаючись у теплий заяложений светр, неможливо — почуття щастя, переоцінка цінностей, філософські думки...

Інструктори — справжні профі, вони не тільки стежили за безпекою учасників, але і вміло піднімали бойовий дух. Коли вже здається, що ось ще два кроки і просто ляжеш зверху на цей рюкзак, який став ще однією частиною твого тіла, тут хтось з них говорить, що ще 40 хвилин і привал в чорниці, всі оживлені та тупотять далі.

Ґорґани — камінь на камені, напруга на максимумі, каміння під ногами так і хоче перевернутися. Вода в криниці солодше
Кока-Коли це неможливо пояснити людині, яка не бувла у горах. Один раз побувавши там, неможливо залишатися до них байдужими. Хіба можна не закохатися?:)

Окрема подяка інструкторам, наглядати за вогнищем, папараці та іншим учасникам походу, я наповнена енергією і готова до наступних пригод.