Історії з походів: Андрій і квиток в Гореме
Походи по Туреччині зазвичай наповнені всілякими пригодами і веселими історіями. Ось і в травні 2012 року трапився кумедний випадок з моїм другом Андрієм.
Маршрут починається в Антальї, де всі учасники збираються на автовокзалі. Перед тим, як сісти в маршрутку, яка відвозить нас в точку старту пішохідної частини походу по Лікійській стежці, я зазвичай з учасниками купую квитки на автобус до Каппадокії, щоб потім не втрачати на це час.
Після покупки квитків я роздав їх учасникам, і ми поїхали в гори. І коли Лікійська стежка і ласкаве море залишилося за спиною, ми знову повернулися на галасливий автовокзал Анталії. Відшукавши свій автобус до Каппадокії, ми закинули речі в багаж і почали сідати на місця, відповідно до придбаних квитків. У цей момент до мене і підійшов Андрій, який не міг знайти свій квиток.
Як пізніше виявилося, він спалив свій квиток на другий день походу, подумавши, що він вже йому не потрібен (ми ж доїхали в точку старту за цим квитком, як він вважав). У підсумку, ми вирахували місце Андрія (квитки ми купували поспіль) і посадили його, уточнивши у водія, що нічого страшного, якщо немає на руках квитка.
Турки при купівлі квитків вписують в них дані пасажирів, після чого списки з даними потрапляють до водія. А Андрій більше не викидав квитки до кінця поїздки, зберігаючи їх до кінця подорожі по Туреччині:)
Ось ще декілька історій з походів: